Avtomonova

Сайт Автомонової Валентини Федорівни

Встановлення наступності між дошкільною і початковою освітою

Заступник директора Фастівського НВК
«Ліцею інформаційних технологій
- СЗОШ  І-ІІІ ступенів № 9»
Фастівської міської ради
Київської області
Автомонова В. Ф.


Початкова школа третього тисячоліття потребує від учителя нових, нетрадиційних підходів і форм навчання. Сучасна школа має на меті сформувати в учнів певні навички письма, лічби, читання, озброїти їх знаннями з початкових розділів наук, виховати гармонійно розвинену особистість.

Реалізація цих завдань вимагає пошуку нових підходів до розв’язання проблеми наступності між дошкільною і початковою ланками освіти. 

Проблема наступності в освіті не є новою. У законодавчих документах про виховання та навчання підростаючого покоління, у наукових дослідженнях, методичних розробках наступність між усіма ланками освіти розглядається як основний засіб його безперервності. Але до цього часу спостерігається розірваність між дошкільною та початковою освітою. А саме цей віковий період є найважливішим для загального розвитку людини, формування її особистих якостей, які необхідні впродовж всього наступного життя, і які є підвалинами для набуття спеціальних знань та навичок. « Початкова освіта виростає з дошкілля», - зазначає вчений О. Савченко. У дошкільний період розвитку дитини з’являється така характерна особливість, як прагнення до пізнання світу, формується готовність до систематичного шкільного життя.

О. Савченко підкреслює, що про шестирічну дитину напередодні школи можна говорити як про особистість, адже вона вже може усвідомлювати свою поведінку, порівнювати себе з іншими.

Ш. Амонашвілі стверджує, що «школа приваблює 6-річну дитину серйозними справами , діти знають,що на них чекає складніше життя». Але увага, пам’ять дошкільника  переважно мимовільні. Потрібні спеціальні умови для їх цілеспрямованого розвитку.

Отже, можна зробити висновок:

  1. Позитивне ставлення дитини до навчання в школі формується ще до початку шкільного життя.
  2. Від того, як у дітей дошкільного віку сформований зрілий мотив до навчання в дошкільному закладі,залежить формування ціннісного ставлення молодших  учнів до навчання.
  3. Проблема формування ціннісного ставлення до навчання у молодших школярів повинна бути центральною у кожному педагогічному колективі. В. Сухомлинський говорив, що «сьогодні дитина повинна бути розумнішою, ніж вона була вчора, - тільки за цих умов вона матиме бажання вчитися, матиме успіх у навчанні».
  4. Необхідна спільна, системна та послідовна робота працівників дошкільного навчального закладу, школи та батьків 6-річних дітей.

Здійснювати роботу по забезпеченню наступності між школою і дошкільними навчальними закладами щодо формування позитивного ставлення до навчання в дітей необхідно в два етапи. Метою першого етапу є виявлення в дітей дошкільного віку  бажання виконувати роль учня, йти до школи. «Вживання» в роль учнів у дошкільників відбувається  поступово. Дітям і педагогам потрібен час та простір для формування як у майбутніх , так і в нинішніх учнів позитивного  ставлення до школи, навчання, процесу пізнання. Метою другого етапу є формування у дітей правильних уявлень про школу,своєчасна педагогічна допомога дошкільнятам.

Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебудову всього способу життя та діяльності дитини. Цей період однаково важкий для дітей, які вступають до школи і в 6 і в 7 років. Багаторічні спостереження показують, що серед першокласників є діти, які через індивідуальні психологічні особливості важко адаптуються до нових умов, лише частково можуть упоратися з розкладом роботи та навчальною  програмою.

Дитина, яка вступає до школи, повинна бути зрілою у фізіологічному та соціальному сенсі, повинна досягти відповідного рівня розумового та емоційного розвитку. Навчальна діяльність потребує відповідного рівня знань про навколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна вміти узагальнювати та диференціювати предмети і явища, планувати свою діяльність та здійснювати самоконтроль. Важливе позитивне ставлення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки, вияв вольових зусиль до поставлених завдань. Не менш важливі і навички розмовного спілкування, розвинена дрібна моторика рук, зорово-рухова координація.

Перші 5 років життя дитини дослідники називають «роками чудес». Закладені у цей час емоційне ставлення до людей, до життя, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку справляють вагомий вплив  на всю подальшу поведінку і спосіб мислення дитини.

Важливим соціальним інститутом у цей період розвитку дитини є сім’я. батьки є першими вихователями дітей у сім’ї.  Приклад батьків – найкраща школа для дітей. Готовність дитини до школи передусім залежить від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок , то значною мірою це залежить від вихователів: адже підготовка дітей до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми.

Особливої уваги потребують діти, які не відвідують дитячий садок – так звані домашні діти. Вони, як правило, менш комунікабельні, не дуже комфортно почуваються у колективі, важче встановлюють контакти з учителем і однолітками., бояться залишатись у школі без батьків.

Крім цього , на адаптацію дитини до школи сприяє низка несприятливих факторів: функціональна неготовність до навчання в школі, незадоволеність у спілкуванні з дорослими, неадекватне усвідомлення свого положення у групі однолітків, неправильні методи виховання в сім’ї, негативне ставлення дитини до вступу в 1 клас, конфліктна ситуація в сім’ї через низький рівень освіти батьків або алкоголізм, негативний стиль ставлення учителя або вихователя до дітей. Учителю доцільно звернути особливу увагу на дітей, які виховувалися вдома, проводити ретельну індивідуальну роботу з батьками з проблем соціальної адаптації дитини до школи.

Необхідною умовою адаптації дитини є психологічна готовність до навчання, тобто такий рівень її психічного розвитку, який створює умови для успішного оволодіння навчальною діяльністю. Забезпечення безперервності педагогічного процесу стосується перш за все двох суміжних ланок – дошкільної й шкільної. Розв’язання завдань законодавства  про дошкільну освіту як обов’язкову первинну складову безперервної освіти в Україні вимагає пошуку нових підходів до розв’язання наступності  між дошкільною і початковою ланками освіти. Поняття «наступність» у філософському енциклопедичному словнику визначається як зв’язок між різними етапами, або ступенями розвитку, сутність якого полягає у збереженні тих чи інших елементів цілого чи окремих його характеристик при переході до нового стану. Усе наступне має спиратися на попереднє.  І коли все це робиться закономірно, поступово, то у справі буде успіх і навряд чи може  бути невдача. Як у природі все  зчіплюється одне з одним, так і в навчанні все треба пов’язувати одне з одним. Вся сукупність навчальних занять має бути старанно розподілена на класи так, щоб попереднє завжди відкривало дорогу наступному і освітлювало йому путь.

Наступність, як засіб розв’язання багатьох навчально-виховних проблем розглядав В. О. Сухомлинський.  «За рік, який передує навчанню в школі, необхідно педагогу пізнати кожну дитину, вивчити індивідуальні особливості її сприймання, мислення і розумової праці. « При цьому залишається невирішеним питання: коли найбільш доцільно починати навчання грамоти – тоді, коли дитина сіла за парту і стала учнем першого класу чи, можливо, трохи раніше, в дошкільні роки». «Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дітей. Нехай ставши учнем, дитина продовжує сьогодні робити те,що робила вчора. Нехай нове з’являється в її житті поступово і не приголомшує новими враженнями.»

Тільки тоді,коли робота у дошкільному закладі буде спрямована на такий розвиток, який би відповідав тим вимогам, які будуть пред’явлені  до цих же дітей на наступних сходинках навчання ( у1 і 2 класах школи), а вчителі молодших класів будуть спиратися й орієнтуватися на той матеріал, який дітьми засвоєний, і той досвід, який ним набутий на попередній  сходинці їхнього життя  та  на досягнутий ними ( в дошкільному закладі)  рівень розвитку – тільки за тих умов буде досягнута наступність у роботі педагогів дошкільного закладу і школи.

У зв’язку з реформою освіти у структурі школи відбулися істотні зміни:

  1. До 1 класу почали приймати дітей із 6 років.
  2. Тривалість навчання у початковій школі збільшилась на рік, вона стала чотирирічною.

Аналіз практичного досвіду з шести річками дає підстави для висновку, що навчання має приносити дитині таку саму радість, яку приносить їй гра.

Однак залишається актуальною низка проблем, які необхідно розв’язати для забезпечення наступності й перспективності дошкільної та початкової ланок освіти . Це такі проблеми як: наявність протиріч між теорією та практикою; неузгодженість змісту дошкільної й початкової  освіти; невідповідність методів і прийомів навчання у початковій школі віковим особливостям шестирічних першокласників; неузгодженість критеріїв оцінювання знань, умінь, навичок дітей на різних етапах розвитку; відсутність єдиних критеріїв для визначення готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. 

Формування мотивації навчання

Чи всі діти хочуть навчатися у школі?

Це питання щороку викликає все більше полюсних думок. Багато педагогів запевняють ,що кожна дитина шестирічного віку прагне навчатися у школі. Батьки та вихователі дитячих садків відзначають , що з кожним роком збільшується кількість дітей, які не бажають відвідувати школу. Відповідаючи на це питання, мабуть, варто розділити два питання – «навчатися» й «у школі». Для дитини шестирічного віку прагнення навчатися є природним, це прояв певного рівня її розвитку. Практика вчителів початкової школи показує, що майже всі діти шестирічного віку мають бажання вчитися. А от відвідування школи, яка організовує цей процес навчання, нерідко викликає негативну реакцію, як у майбутніх першокласників так і в їхніх батьків. Чому? Серед причин варто назвати й упереджене ставлення до школи дорослих членів родини, які «передбачаючи» (можливо, зовсім необґрунтовано) майбутні проблеми у навчанні, заздалегідь «попереджають» про них дітей, таким чином «готуючи» їх до навчання, і негативний досвід навчання у школі старших братів і сестер, і власний досвід дитини після відвідування «підготовчих курсів», на яких не враховувалися вікові та індивідуальні особливості шести річок, тощо.  Але все ж таки більшість дітей шестирічного віку виявляють бажання йти до школи.

Мотиваційна готовність дитини до школи

Відомий психолог Є.Ільїн розрізняє мотив вступу до школи і мотив навчання. Він зазначає, що мотивом вступу до школи може бути як реалізація потреби в опануванні нової соціальної ролі (соціально-рольові мотиви) так і бажання навчатися (мотиви навчання). 

Л. Божович під мотиваційною готовністю розуміє готовність дитини до нової соціальної  позиції – позиції школяра, що ґрунтується на прагненні дитини вступити і ходити до школи, бажанні вчитися. Тобто мотиваційна готовність – це по-перше, потреба дитини в новому соціальному статусі, що задовольняється вступом до школи, по - друге її   готовність прийняти і виконувати вимоги дорослих, мати певні обов’язки, бути відповідальною – отже, мати сформовану «внутрішню позицію школяра», і по-третє – бажання змінити ігрову діяльність на навчальну, яка стає найбільш вираженою у цьому віці та відрізняє дошкільника від школяра, тобто мати домінуючий мотив навчання.

Серед мотивів вступу дитини до школи можна відокремити соціально-рольові мотиви та мотиви навчання. До соціально-рольових мотивів « Я хочу бути школярем» відносимо мотив престижу, комунікативний, авторитет дорослих, приваблення зовнішніх атрибутів та соціальна ідентифікація.

Мотив престижу проявляється в тому, що йдучи до школи, дитина реалізує своє бажання стати дорослішою, набути нового соціального статусу: «був дошкільник – став школяр». 

Комунікативний мотив – це бажання спілкуватися з однолітками, особливо для дітей, що не відвідували дитячий садок, або іншу групу, в якій можливе спілкування.

Авторитет дорослих теж грає велику роль, адже дитина йде до школи, виконуючи вимоги батьків, міркуючи таким чином: «Мама й тато вважають, що це необхідно для мене».

Зовнішні атрибути шкільного життя приваблюють дитину тим, що у неї буде гарний портфель, яскраві зошити, вона вчитиметься у великій школі. Видатний психолог С. Рубінштейн зауважував, що « неможна не відзначити, що маленьких дітей приваблює у школі не інтерес до знань, а привабливість для них шкільного життя».

Мотив соціальної ідентифікації полягає в тому, щоб не відставати від однолітків у опануванні соціальної ролі учня: « Всі мої друзі йдуть до школи і я теж іду».

До мотивів навчання «Я хочу вчитися» належать: пізнавальний, навчання заради навчання,оцінка, для набуття певної професії  у майбутньому, для самовдосконалення, щоб похвалили батьки.

Пізнавальний мотив формує в дитини потребу у нових враженнях від набуття знань у нових умовах – шкільних.

У мотиві «Навчання заради навчання»  дитина розмірковує таким  чином: «Навчатися потрібно, це корисно, всі вчаться». Тобто процес навчання не викликає у неї задоволення, предмет навчання не зацікавлює, домінує почуття обов’язку.

Дитина бажає, щоб результат її навчальної діяльності було позитивно оцінено (у балах, словесно, хоче бути відмінником).

Для набуття певної професії у майбутньому: учень усвідомлює(зі слів дорослих), що для досягнення певної мети у майбутньому потрібно вчитися , набувати знання, оволодівати вміннями, розуміє роль навчання у здобутті професії: «Хочу бути банкіром, як тато, а тому потрібно вчитися».

Для самовдосконалення: дитина висловлює бажання бути розумною і культурною. Наприклад: «Хочу навчитися гарно читати, щоб розв’язувати якісь проблеми».

Одним з найпотужніших стимулів для шестирічної дитини є бажання бути привабливою для батьків та значимих дорослих.

Забезпечення  наступності у формуванні мотиваційної готовності

Для забезпечення наступності у формуванні мотиваційної готовності дитини до навчання у школі потрібні зусилля психологічної служби  ДНЗ та ЗНЗ, вихователів і вчителів початкової школи.

Вчителі початкової школи повинні :

В свою чергу вихователі дитячих садків на заняттях мають розповідати дітям про школу, організовувати екскурсії до школи, стимулювати пізнавальну активність дошкільників, роз’яснювати батькам необхідність підтримувати бажання дитини йти до школи.

Комплексна програма наступності в роботі дошкільних навчальних закладів і школи з формування у дошкільників елементів ціннісного ставлення до навчання.

Зміст заходів Відповідальний Дата виконання
І. Учителі – вихователі
1. Педагогічна рада з теми Заступник директора школи, методист ДНЗ Серпень
2. Зустріч-знайомство вчителів 4 класів із вихователями старших груп Заступник директора школи, вихователі, вчителі Серпень
3. Відвідування занять у ДНЗ учителями школи Учителі, вихователі Вересень
4. Відвідування вихователями ДНЗ уроків, спостереження за колишніми вихованцями Вихователі, учителі Вересень
5. Психологічний тренінг для вчителів та вихователів Психолог школи Жовтень
6. Проведення психолого-медико-педагогічного консиліуму з метою вивчення індивідуальних особливостей дошкільників Учителі, вихователі, психолог, логопед Грудень
ІІ. Учителі – вихователі – учні
1. Знайомство вчителів 4-х класів із медичною, педагогічною та психологічною документацією дошкільників Учителі Серпень-вересень
2. Відвідування вихователями та дошкільниками школи з метою присутності на святі першого дзвоника Вихователі Вересень
3. Відвідування вчителями та учнями дошкільного дитячого закладу з метою знайомства з дошкільниками Вчителі Вересень
4. Екскурсія дошкільників до школи з метою відвідання ігрової кімнати Вихователі Жовтень
5. Запис дошкільників на прийом до шкільного психолога Заступник директора Листопад, грудень
6. Психологічне обстеження дошкільників шкільним психологом Психолог Січень
7. Психологічне обстеження дошкільників шкільним психологом Психолог Лютий
8. Перше адаптаційне заняття з майбутніми першокласниками Заступник директора, вчителі Березень
9. Вистава-казка учнів школи для дошкільнят в ДНЗ Заступник директора, вчителі Березень
10. Екскурсія дошкільників до шкільної бібліотеки Вихователі, бібліотекар Квітень
ІІІ. Учителі – вихователі – батьки
1. Батьківські збори у ДНЗ із теми «Спільна робота батьків, дошкільного закладу та школи щодо формування у дитини ціннісного ставлення до школи» Заступник директора школи, методист ДНЗ, учителі, вихователі Вересень
2. Анкетування батьків із метою вивчення інтересів дошкільників Вихователі, методист ДНЗ Вересень
3. Запис до школи майбутніх першокласників Заступник директора школи Листопад, грудень
4. Психолого-педагогічне обстеження майбутніх першокласників Заступник директора школи, психолог Січень, лютий
5. Організаційні збори для батьків майбутніх першокласників Директор школи, заступник директора школи, психолог Березень
6. Перше ознайомче заняття з майбутніми першокласниками Заступник директора школи, вчителі Березень
7. Батьківські збори на тему: «Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до школи та навчання» Вчителі 1-х класів Березень
8. Лекторій для батьків майбутніх першокласників: «Поради батькам щодо психологічної підготовки дитини до школи» Заступник директора школи Квітень
9. Проведення індивідуальних консультацій для батьків майбутніх першокласників на тему «Педагогічна діагностика готовності дітей до школи» Психолог школи Травень

Для вчителя дуже важливо в період підготовки до школи та в період адаптації дітей у школі мати гарні стосунки з батьками, залучати їх до навчання, надавати допомогу, підтримувати їх, давати влучні поради щодо того, як підготувати дитину до школи, як вивчати з нею уроки, як підтримати дитину вдома.

Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника

У віці 6-7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. Наші прабабусі були праві, коли віддавали навчатися своїх нащадків до гімназії й тільки у віці 9 років, коли нервова система вже сформувалася. Серйозних хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

Правило 1.

Ніколи не віддавайте дитину одночасно до першого класу і якоїсь секції або гуртка. Сам початок шкільного життя вважається стресом для шестирічних дітей. Якщо малюк не зможе гуляти, відпочивати, виконувати домашні завдання без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину в ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2. 

Перегляд телепередач, гра на комп’ютері та будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження , мають тривати не більше ніж годину.

Правило 3.

Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більше ніж 10-15 хвилин. Тому, коли ви з нею готуватимете уроки, кожні 10-15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 4.

Протягом першого року навчання ваш малюк потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Сам е у цей час у дитини формується думка про себе. Якщо ви прагнете, щоб виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не сваріть за неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина зневіриться у собі. 

Поради батькам майбутніх першокласників

Успішній адаптації дитини до школи сприяє правильна організація навчально-виховного процесу.

Найперше – це чітке дотримання режиму дня, який дещо схожий на той, що був у дитячому садочку, але є й багато відмінностей від нього.

Бажано денний сон, прогулянки, загартовуючи процедури, ігри, інтелектуальні заняття.

У житті першокласника режим набуває особливого значення. Уроки розпочинаються  о 8 годині, отже необхідно розраховувати час, щоб часу вистачило на все: і зарядку зробити одягтись, поснідати, вчасно прийти до школи.

Потрібно рано вставати, а отже не пізно лягати, інакше розвинеться хронічне недосипання, млявість, дитина стане погано міркувати, не зможе зосередитись на інтелектуальних завданнях.

Серед почуттів, що наповнюють батьків,коли вони вперше проводжають дитину до школи , два найсильніші – радість і тривога. Радість – тому, що малята виросли  і їх чекає багато незвіданого, тривога – чи впораються вони з навчанням, чи не будуть відставати, якими будуть їх стосунки з навколишнім.

У дошкільному віці найбільшим авторитетом є батьки. Часто ми чуємо від дітей « моя мама сказала», « мій татко найсильніший». У дітей велика потреба у спілкуванні з дорослими. Сім’я є центром життя дитини. Фізичний, емоційний стан маляти, його розвиток, значною мірою залежить від батьків.

Тому хочеться дати декілька порад:

  1. Любіть дитину, не забувайте  про тілесний контакт з нею. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім’ї.
  2. Хай не буде жодного дня без прочитаної книги.
  3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтеся справами і проблемами дитини.
  4. Будьте прикладом для дитини: нехай вона бачить, яке задоволення ви маєте від читання книг, журналів, газет.
  5. Привчайте дитину слухати і виконувати доручені завдання з першого разу.
  6. Заохочуйте в дитини намагання ставити запитання.
  7. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії.
  8. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її співчутливо й уважно.
  9. Не скупіться на нагороду і похвалу чи поцілунок.
  10. Надайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.
  11. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хвилин.
  12. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички, любов до праці.
  13. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, ліпити. Руки у шести річок достатньо підготовлені для вимог навчальної діяльності. Та все ж батьки повинні формувати і розвивати дрібну моторику рук. Малювання виховує око і руку дитини, удосконалює її сприйняття, спостережливість, розвиває естетичні смаки.
  14. Проблем у батьків і дітей немає там, де батьки та діти дружать і мають спільні заняття

І наостанок декілька порад, чого не слід робити:

Вправи на допомогу дітям для налагодження контакту одне  з одним , коли вперше прийшли до школи

Вправа 1. Знайомство

Гра « Ім’я». Діти передають одне одному іграшку, називаючи себе і попереднє ім’я, яке почув.  

Гра «Я тебе запам’ятаю». До дошки виходять двоє учнів. Уважно дивляться одне на одного деякий час, відвертаються і розповідають про те, що запам’ятали у зовнішності одне одного.

Вправа 2.  « Ласкаве ім’я»

Кожній дитині пропонується ласкаво назвати сусіда праворуч, а той повинен подякувати за ласкаві слова.

Вправа 3 « Я люблю»

Для того. щоб діти могли краще пізнати одне одного пропонується передавати м’ячик з рук в руки. Той, у кого опиниться м’яч, повинен кинути його будь-кому із учасників гри і сказати,що саме він любить їсти, робити, або чим гратися.

Вправа 4. « Подружімося»

Діти, взявшись за руки, утворюють коло.

 « Ми всі  - одна сім’я,
Неповторні – ти і я.
Будем разом всі дружити,
В мирі й злагоді всі жити»