Avtomonova

Сайт Автомонової Валентини Федорівни

Професійні та особистісні якості педагога в особистісно орієнтованому навчанні

Фастівський НВК
« Ліцей інформаційних технологій
СЗОШ І-ІІІ ступенів №9»
Автомонова В.Ф

Особистісно орієнтовані технології ставлять сьогодні в центр усієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних та безпечних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів.

Особистісно орієнтовані уроки потребують більше вимог до вчителя, щоб підготувати зміст навчального матеріалу, визначити види діяльності учнів, готувати завдання на вибір, організовувати різні форми роботи на уроці, враховуючи обсяг навчального матеріалу, рівень складності за навчальними можливостями учнів, міру своєї допомоги їм, вміння відчути кожну дитину на уроці та поза ним. Але водночас особистісно орієнтовані уроки – це цінний перспективний досвід педагогічної науки, простір для творчості вчителя й учня, поєднання різноманітних форм, методів навчання, потужних прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів.

Професія першого вчителя унікальна, неповторна, життєдайна. Саме він відкриває нову « шкільну епоху» дитинства, спрямовує невичерпну дитячу енергію через любов, розумну вимогливість, виховує повагу малюків до свого нового статусу, виписує школярську долю. І від того, якими будуть перші шкільні роки його вихованців, залежить усе їхнє подальше навчання і, врешті - решт, майбутній життєвий шлях.

Поняття особистісно орієнтований підхід у працях В. О. Сухомлинського відсутнє. Проте, головною метою навчально-виховного процесу В.О. Сухомлинський вважав  всебічний розвиток особистості, який повною мірою залежить від особистості вчителя.   Першою вимогою  до   вчителя  є  вимога любові до власної справи.  « Щоб знайти в кожному учневі найсильнішу його сторону, відкрити в ньому золоту жилку, - пише В.О. Сухомлинський у статті  «Суспільство і вчитель», - вчителі повинні бути людьми, пристрасно закоханими в свою працю, що вміють запалити вогник такої самої любові  у своїх вихованців». « З вуст учителя  дитина часто чує моральні повчання і настанови. Все це набуває авторитету в очах дитини остільки, оскільки вона, дитина, бачить у своєму вчителеві людину, одухотворену своєю працею, закохану в свою працю».

Другою вимогою до вчителя є вимога високої кваліфікації. «Чим більше знає вчитель, - пише В. О Сухомлинський у праці  «Павлиська середня школа» , - чим частіше й успішніше відкриває він перед учнями горизонт науки, тим більшу допитливість і жадобу до знань виявляють учні.

Третьою вимогою до вчителя є вимога високих моральних якостей. «Вирішальне  значення має те, пише В. О. Сухомлинський у праці « Народження громадянина», - яких людей побачить у нас підліток. Ми мусимо бути для підлітків зразком багатства духовного життя; лише за цієї умови ми маємо моральне право виховувати». 

І, нарешті , четвертою вимогою є вимога творчого підходу вчителя до навчання й виховання. « Без вдумливого , індивідуального , творчого підходу  до кожної людини розв’язати це завдання неможливо, - пише В. О. Сухомлинський у статті « Народний учитель». -  У цій справі найстрашніше формалізм, надія на якісь універсальні форми і методи виховання. Є чудові методи виховання, але якщо в будь-який повірити, як у всесильний, єдиний, як у панацею від усіх лих, - найкраща справа може перетворитися в свою протилежність.

Впровадження технологій особистісно орієнтованого навчання є актуальним питанням і для нашого педагогічного колективу СЗОШ  І-ІІІ ступенів №9. Саме тому ми впродовж  декількох  років працюємо над проблемою  “Формування основних компетентностей молодших школярів через особистісно орієнтоване навчання та систему інтерактивних методів”.

У центрі наших зусиль – інтереси  школяра, тому й технологія підготовки і  проведення уроків має таку структуру: головними дійовими особами на них є окремі діти, групи і клас в цілому. Вчитель – невидимий диригент, який вчасно вміє почути, помітити, допомогти, підтримати кожного, залучити до співпраці.

Вчителька Дремова Л.В. , вивчаючи оповідання « Горбатенька  дівчинка», допомагає дітям на уроці одержати на все життя гарний урок – урок співчуття до ближнього, співпереживання і бажання виявити підтримку дівчинці з фізичною вадою. Кінцівка оповідання виділена жирним шрифтом « Учитель був тепер спокійний. Клас витримав іспит». Вчителька спонукає дітей замислитись над цим рядками і зробити відповідний висновок з кінцівки оповідання.

Вивчаючи оповідання « Сьома дочка», вчителька Міщенко Ю.О. спонукає своїх вихованців вчитуватись,  вслухатись в українське слово. В оповіданні йдеться про те, як виражали доньки свою любов до матері, з якою були розлучені цілий місяць. Юлія Олександрівна на уроці порушує важливу проблему сімейного виховання: стосунки дітей з матір’ю, їхнє ставлення до рідної неньки. Вона виховує в дітей повагу  до найріднішої людини,  допомагає зрозуміти значимість матері в сім’ї, у суспільстві. Діти самостійно роблять висновок, що для мами важливі конкретні діла, а не красиві слова.

Аналізуючи власний практичний досвід роботи і досвід колег , ми дійшли до висновку, що сьогодні саме особистісно орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу задовольняє потреби та інтереси учнів, батьків і суспільства в цілому, де вчитель – помічник, котрий вчасно вміє почути, помітити,підправити, підтримати кожного, залучити до співпраці. Стиль ставлення вчителя до учнів: не забороняти, а направляти; не керувати, а співкерувати; не вимагати, а переконувати; не командувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати свободу вибору.

Фундаментальна роль шкільного періоду  розвитку в процесі становлення людської особистості пред’являє до вчителя ряд специфічних вимог,які примушують його розвивати особистісні якості як професійно значимі і обов’язкові. Серед них можна виділити такі:

  1. Педагогічну направленість, як комплекс психологічних установок на  роботу з дітьми, професійних інтересів і особистісних якостей, а також професійна  самосвідомість.
  2. Емпатію, яка виражається в емоційній чуйності на переживання дитини, доброзичливості, турботливості, вірності своїм обіцянкам.
  3. Педагогічний такт, який проявляється в умінні зберегти особисте достоїнство, не защемляючи самолюбства дітей, їх  батьків, колег по роботі.
  4. Педагогічну зіркість, яка може передбачати перспективи, динаміку становлення особистості кожного вихованця і колективу в цілому.
  5. Педагогічний  оптимізм, оснований на  глибокій вірі педагога в сили, можливості кожної дитини, в результативність виховної роботи.
  6. Культуру професійного спілкування, яка вимагає організацію правильних відносин в системі «педагог – дитина», « педагог – батьки», « педагог – колеги».
  7. Педагогічну рефлексію, як самоаналіз виконаної роботи, оцінку отриманих результатів, співвідношення їх з поставленою метою.

Крім перерахованих якостей в педагогічній  літературі ще називають такі, як людяність, доброта, терплячість, порядність, чесність, відповідальність, справедливість, обов’язковість, об’єктивність, повага до людей, висока моральність, емоційна врівноваженість, самокритичність,здержаність, потреба в спілкуванні, достоїнство, патріотизм, релігійність, принциповість,емоційна культура і багато іншого. В цьому ж ряду  працелюбність,працездатність, дисциплінованість, відповідальність, вміння поставити мету, вибрати шляхи до її досягнення, організованість, наполегливість,систематичне підвищення свого професійного рівня.

Особистісні якості педагога невід’ємні від професійних. Серед них неможливо не виділити наукову  захопленість, любов до своєї справи,ерудованість, володіння предметом викладання, психологічну підготовку, широкий культурний кругозір, педагогічну майстерність, організаторські уміння і навики, педагогічний такт, педагогічна техніка, володіння технологіями спілкування, ораторське мистецтво і т.д.

Крім особистісних і професійних якостей педагог повинен володіти рядом умінь, які свідчать про його предметно-професійну компетенцію. Умовно ці уміння поділяються на гностичні, конструктивні, комунікативні, організаторські і спеціальні ( Є. А. Панько).

Гностичні – це вміння, з допомогою яких педагог вивчає дитину, колектив в цілому, педагогічний досвід інших педагогів.

Конструктивні уміння необхідні педагогу для проектування педагогічного процесу, виховання дітей з урахуванням перспектив освітньої роботи. Конструктивні вміння використовуються в плануванні роботи, в підготовці конспектів уроків, складанні сценаріїв свят.

Організаторські вміння педагога розповсюджуються як на його особисту  діяльність, так і на діяльність вихованців, батьків, колег.

Спеціальні уміння педагога – це уміння співати, танцювати, виразно розповідати, читати вірші, , шити, в`язати, вирощувати рослини, майструвати іграшки і  інше.

Таким чином, педагог початкової школи характеризується найбільш розвиненими професійно – предметними, особистісними характеристиками і комунікативними якостями  в їх цілісності.

Дати дітям  відчути радість праці, щастя успіху в навчанні, здобути в їхніх серцях почуття власної гідності – ось найперше завдання вчителя, бо успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, бажання вчитися.