Avtomonova

Сайт Автомонової Валентини Федорівни

П'єса за мотивами української народної казки «Колобок»

Дід. Щось я дуже проголодався, їсти хочеться. Щоб його смачненького скутувати?

Баба. Дідусю, у нас борошно закінчилось, немає з чого тісто замісити та пиріжків напекти.

Дід. Піди, бабусю, в комірчину та позмітай з поличок залишки борошна й  спечи буханець хліба.

(Баба місить тісто, ставить його в піч і дітає з печі Колобок)

Баба.  Дідусю, подивися : я тобі Колобка спекла.

Дід.   Який чудовий! Такий запашний, рум'яний.

Баба.    Покладу його на лаву – нехай вихолоне!

(Кладе Колобка на голову учня, що сидить на стільчику).

Дід.   Дякую бабусю! Дякую, рідненька! Спасибі, моя найдорожча.

(Цілує їй руку і обоє виходять).

Колобок. (усміхається радісно, роззирається довкола). Як тут гарно, як тут свіжо, просторо… Не те що в печі! І тісно, і гаряче, і дим докучає.
Подамся я в мандри…. Вивчу життя… знайду друзів хороших.Та Бабуся, яка мене спекла, і дідусь, який так любить мене, - не пустять! Що робити?... Утечу! Нікому нічого не скажу. ( Підстрибує, весело наспівує.)

Я від Бабусі втік, я від Дідуся втік… Ля-ля-ля! Ля-ля-ля!

(Вистрибує Зайчик з морквинкою в руці)

Зайчик.      У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис,
                   Росла собі ялинонька, і я із нею ріс.
(Зайчик здивовано) Ти хто? Звідки взявся? Я тебе не бачив раніше в лісі?

Колобок. Я – Колобок, мене Бабуся спекла у печі. Дідусь у мене є. Вони мене дуже люблять, але я хочу мандрувати. Адже крім печі я ще нічого не бачив, ніде не бував, а світ такий цікавий. У мене, навіть, друзів немає. Давай будемо дружити, разом подорожувати…

(Підстрибує і весело співає).

Я від Бабусі втік, я від Дідуся втік… Ля-ля-ля! Ля-ля-ля!

Зайчик.    Як ти міг не попередити Бабусю, не запитав дозволу в Дідуся? Так, хлопче, неможна. Ми Зайці так не робимо. Помилку потрібно виправити і намагатися більше ніколи її не припускатися. Повернешся – вибачишся! Моркви хочеш?

Колобок.   Ні ! У мене в печі такого не було. То ти будеш зі мною дружити? 

Зайчик.  Добре, Колобочку, будемо дружити! А зараз прощавай.

Колобок. Прощавай, друже Зайчику!

(Назустріч Колобкові виходить Вовк)

Вовк.       Я старий Вовк- сіроманець, лісу добрий охоронець.
                  Усе я в лісі пильную, усе я в лісі стережу.

Колобок. (шанобливо) Здрастуйте, дядечку!

Вовк.  Доброго здоров'я й тобі. Ти хто? Звідки родом? Куди мандруєш?

Колобок. Я – Колобок, мене Бабуся спекла у печі. Дідусь у мене є. Вони мене дуже люблять, але я хочу мандрувати. Адже крім печі я ще нічого не бачив, ніде не бував, а світ такий цікавий.

(Підстрибує і весело співає).

Я від Бабусі втік, я від Дідуся втік… Ля-ля-ля! Ля-ля-ля!

Вовк. Утік? Не  спитав дозволу? Не попередив? Ах ти непослуху! І не соромно тобі? Не совісно? Та я тебе зараз….

Колобок. Дядечку Вовк, не їжте мене. Я зрозумів свою помилку. Я її виправлю. Буду добрим і послушним. А вам, дядечку, спасибі за науку! До побачення.

Вовк. Прощавай. Колобочку! Щасти тобі! Та не забудь вибачитися перед Бабусею і дідусем.

(Вайлувато виходить Ведмідь, співає свою пісню)

Я Ведмедик дуже гарний, в лісі проживаю.
І малинку, і медок дуже полюбляю

(Помічає Колобка)  А хто це в мої володіння завітав? А дозволу в мене ти запитав?

Колобок. (шанобливо) Здрастуйте, дядечку!

Я – Колобок, мене Бабуся спекла у печі. Дідусь у мене є. Вони мене дуже люблять, але я хочу мандрувати. Адже крім печі я ще нічого не бачив, ніде не бував, а світ такий цікавий.

(Підстрибує і весело співає).

Я від Бабусі втік, я від Дідуся втік… Ля-ля-ля! Ля-ля-ля!

Ведмідь.  Від мене не втечеш.  Я займусь твоїм виховання.

Колобок.  Ведмедику, не сваріть мене. Я повернуся додому. Стану слухняним..

Ведмідь. Ну добре. Повертайся додому, там тебе вже давно шукають.

Колобок. Дякую вам,  до побачення!

Лисичка. (Іде назустріч Колобкові і весело співає.)

Я Лисичка, я сестричка, не сиджу без діла.
Я гусяток пасла, полювать ходила…

Я така голодна… (Бачить Колобка, облизується). Який запашний, який рум'яний, який апетитний… Я його з'їм…

(До Колобка.)  Ти чув мою пісеньку? Ти чув яка я працьовита? Я не сиджу без діла. А ти куди йдеш?

Колобок. Я – Колобок, мене Бабуся спекла у печі. Дідусь у мене є. Вони мене дуже люблять, але я хочу мандрувати. Адже крім печі я ще нічого не бачив, ніде не бував, а світ такий цікавий. У мене, навіть, друзів немає. Давай будемо дружити, разом подорожувати…

(Підстрибує і весело співає).

Я від Бабусі втік, я від Дідуся втік… Ля-ля-ля! Ля-ля-ля! Ля-ля-ля!

Лисичка.  Дуже гарна пісенька і ти її так гарно  співаєш! Ану заспівай мені, будь-ласка, ще раз!

Колобок (задоволено співає) Я від Бабусі втік, я від Дідуся втік… Ля-ля-ля! Ля-ля-ля!

(Лисичка підкрадається, ось-ось схопить Колобка)

Сорока.  Я літаю над лісом і шукую таку гарну дитину – Колобка. Його розшукують дідусь з бабусею. Аж бачу лисиця вже намірилась його з'їсти. А цей бешкетник ще й  для неї пісеньку співає…

(До Лисиці)  Ану геть звідси, відійди!

(Бере Колобка за руку.)  Не дам з'їсти запашного і рум'яного Колобка! 
Домандрувався? Тебе мало Лисиця не з'їла! Пішли я відведу тебе додому.

(Виходять Дід і Баба і підбігають до Колобка. Обнімають його.)

Сорока. Доброго вам дня і здоров'я, Дідусю й Бабусе! Ось ваш Колобок з мандрів вернувся.

Дід. Дякуємо вам, що знайшли і повернули нашого втікача.

Баба. Іншим разом, як пектиму Колобка – спечу Кубика, щоб не зміг покотитися.